Олійний живопис є однією з найпопулярніших технік серед сучасних художників, хоча історія її виникнення налічує не одне століття. Для картин використовуються спеціальні фарби в основі олій. У художника має бути полотно, розріджувачі, мастихіни, палітра і кілька пензликів для кожного з тонів фарби. Крім того, він повинен визначити, в якій техніці малюватиме картину олією. Адже існує кілька різновидів та прийомів. Щоб краще розумітися на техніках олійного живопису, звернемося до витоків.
Живопис олійними фарбами від XV століття до сьогодні
Історики сходяться на думці, що вперше олійні фарби почали застосовувати у живописі ще у XIII-XIV століттях. Авторами цієї техніки є нідерландські художники – брати ван Ейкі. Склад та структура їх фарб мало чим нагадувала сучасні, до того ж вони не використовували полотно, а малювали на дерев’яній поверхні вкритій шаром ґрунту.
Згодом удосконалювалася структура олійних фарб. Якість залежала від пігменту. Використовувалися рослинні та мінеральні барвники, а пізніше і хімічні. При цьому основа олійних фарб залишалася рослинною. Художники помітили, що найбільш ефективно поєднується з пігментами саме лляна олія. Тому довгий час фарби виготовляли саме на цій рослинній основі.
Полотно почали застосовувати у XV столітті. Воно натягувалося на підрамник, що забезпечувало гладкість робочої поверхні. Однак, як і дерево, полотно потребувало попередньої обробки грунтом. Спочатку використовували гіпсову основу. Вона не виправдала очікування митців, оскільки постійно тріскалася. Пізніше з’явилися клейові та лакові ґрунти, які виявилися більш ефективними та негативно не позначалися на структурі картини.
Процес нанесення олійних фарб на полотно був таким: спочатку художник накидав контури, створював основні світлові моменти, описував предмети та фігури, потім наносив кілька шарів мазками. Таким способом користувалися всі художники епохи Відродження. Він отримав назву – метод лісування. Завдяки йому створювалися гарні кольорові переливи на картині. Цей метод застосовують і сучасні художники, наносячи напівпрозорі фарби на міцну основу.
Використання олійних фарб дало можливість розвитку нових технік живопису. У картинних галереях збереглися витвори мистецтва, датовані XVI ст. Вони належать Леонардо да Вінчі, Рафаелю, Тіціану, Альбрехту Дюреру, Сандро Боттічеллі та ін. Художники використовували олійні фарби, щоб створювати глибокі та багатопланові картини.
У наступні століття з’являються багато шкіл олійного живопису. У вісімнадцятому сторіччі вона переживає період стагнації. А в XIX столітті перед художниками постало питання, як продовжити життя картинам. Справа в тому, що згодом витвори мистецтва минулих століть почали жовтіти або темніти, або розтріскуватися. З’явилися нові художні олійні фарби, які справлялися із цим завданням. Художникам не було потреби займатися їх виготовленням самостійно. Додавали нові відтінки. Цей період відомий такими художниками як Поль Сезанн, Клод Моне, Поль Гоген, Вінсент Ван Гог, Джон Сінгер Сарджент.
Сьогодні олійні фарби використовують у всіх жанрах живопису: в історичному жанрі, до створення портретів, натюрмортів, абстракцій, пейзажів. Однак у XX столітті з’являється і головний конкурент фарб на олійній основі – акрил. Проте олійний живопис має багато переваг, що пояснює його популярність як серед професійних художників, так і серед тих, хто тільки починає свій шлях у світ художніх мистецтв.
Основи живопису олією: топ-10 рекомендацій
Якщо ви тільки вчитеся малювати олійними фарбами, застосування деяких технік можуть здатися складними. Однак їх потрібно знати, щоб стати впевненішими, спробувати щось нове, оживити ваші роботи олійними фарбами. Нижче наведемо рекомендації, які можуть змінити звичний процес малювання:
- 1 Пензель потрібно тримати ближче до кінця рукоятки. Так у вас буде максимальний контроль за рухами кисті. Ви зможете малювати всією рукою, а не лише зап’ястям.
- 2 Використовуйте різні кути пензля для широких і тонких мазків.
- 3 Змінюючи ступінь натискання на кисть, можна урізноманітнити текстуру мазків. Тестуйте легке, середнє та важке нанесення мазків. Так ви зрозумієте, який тиск буде доречним для досягнення необхідних результатів.
- 4 Використовуйте розчинники для олійного живопису, щоб зробити фарбу більш рідкою та прозорою.
- 5 Видаляйте залишки фарби на пензлі перед нанесенням мазків новим пігментом.
- 6 Якщо хочете отримати більш інтенсивний колір, змішуйте не більше двох фарб. Вивчіть правила та закономірності з’єднання кольорів. Починайте змішування із додаванням білого.
- 7 Змішуйте олійні фарби з різним ступенем розчинення кольорів одна в одній.
- 8 Використовуйте достатню кількість фарби, щоб отримати потрібний тип мазка.
- 9 Використовуйте декілька технік в одній картині.
- 10 Використовуйте мастихін для створення текстурних та непередбачуваних мазків, коли їх не можна досягти пензлем.
Тепер ви знаєте, як вийти за рамки звичайного малювання олійними фарбами та підвищити рівень своєї майстерності.
Техніка старих майстрів: фламандський метод Леонардо да Вінчі та італійський метод Рубенса, Веласкеса та Тіціана
Твори художнього мистецтва минулих часів вражають поетапністю нанесення мазків. Так, представник Фламандської школи Леонардо да Вінчі використав такий метод:
- • прописував малюнок в одному кольорі, а контур та основні тіні робив сепією на світлому ґрунті;
- • наносив тонкий підмальовок і ліпив об’єм;
- • промальовував кілька верств лісуванням, деталізуючи картину.
Згодом пропис почав проступати крізь барвисте зображення. Це призвело до потемніння картини у тінях. Остаточне нанесення фарб було таким тонким, що не вловлювалося. Для цього він використовував техніку затушовування розведеною фарбою та сухим пензлем.
Італійський метод Рубенса, Веласкеса та Тіціана відрізнявся такими етапами:
- • наносився кольоровий грунт з додаванням одного з чорнил;
- • контур малюнка робився крейдою або вугіллям з фіксацією його фарбою;
- • підмальовок в одному місці був щільним, а в іншому повністю був відсутній, що відкривало колір ґрунту;
- • закінчувалася робота нанесенням одного або двох шарів підлоги лесуванням або тонким лесуванням.
У цій техніці застосовувалися додаткові кольори, що перекривають, які приховували насичений грунт. Так робота над полотном велася швидше, ніж при використанні фламандського методу, але застосування неправильного кольору ґрунту могло зіпсувати картину. Потемніння чекало всі картини, якщо художники використовували у ґрунті земляні фарби: сієну, умбру, темну охру.
Основні техніки олійного живопису та можливості змішування
Кожна техніка нанесення олійної фарби на полотно має свої переваги і недоліки. Однак знати їх і вміти застосовувати зобов’язаний кожен художник, що поважає себе.
Одношаровий олійний живопис Алла Пріма
Ця техніка поширена серед художників-професіоналів та любителів. Фарба наноситься за один прийом, що скорочує підготовку картини до одного-трьох днів. Ця техніка не потребує чіткого опрацювання деталей. Завжди є ризик змішати барвистий шар та не зуміти сформувати картину. Алла прима підійде для зйомки думок і почуттів, а не для чіткого промальовування образів та предметів. У цій техніці працювали художники-імпресіоністи, для яких було важливо зафіксувати момент, що швидко минає, і передати настрій.
Багатошарові техніки живопису олією
При використанні цієї техніки наноситься шар на попередній після повного просихання. Опрацьовується кожен міліметр картини. Спочатку накидається малюнок і робиться темний підмальовок, потім наноситься барвистий шар та фініш – деталізація та уточнення.
У багатошаровій манері написано більшість шедеврів олійного живопису. Ця техніка дала початок багатьом своїм варіаціям, які стали самостійними методами малювання олійними фарбами.
Сімейна техніка
Найскладніший варіант багатошарової техніки – семишаровий. Вона забезпечує достовірну передачу кольорів та гру тіней. Семишарова техніка досягла свого розквіту в період популярності картин, написаних у стилі гіперреалізму. Послідовність нанесення шарів така:
- 1 Тонування ґрунту.
- 2 Малюнок наноситься олівцем і закріплюється тушшю.
- 3 Робиться напівпрозоре підмальовка.
- 4 «Мертвий шар» – промальовування в гризайль світла та тіней.
- 5 Кольоровий пропис.
- 6 Тонування та нанесення прозорої фарби лесуванням.
- 7 Деталізація та формування текстури.
Робота над картиною в семишарової техніці могла тривати місяцями і вимагала вміння працювати з різними видами фарб. Однак з винаходом фотоапарата олійний живопис почав розвиватися в інших напрямках.
Лесування
Нанесення олійних фарб тонким шаром поверх основного кольору – суть техніки лісування. Вона вважається стандартною для отримання глибоких та переливчастих кольорів на полотні. Для лесування використовується спеціальна напівпрозора фарба, при нанесенні якої кожен верхній шар змінює колір попереднього, і виходить ефект кольорового скла. Цією технікою користувалися художники епохи Відродження, змішуючи кольори накладання шарів фарби прямо на картині. За допомогою лесування митці отримують такі кольори, які не можуть досягти при звичайному змішуванні. Це метод оптичного змішування. Прозорі фарби пропускають і відбивають світло.
За допомогою лісування можна усунути деякі похибки у картині, наприклад, виправити занадто холодний тон, гармонізувати контрастні деталі, наносити поверх акрилових фарб.
Техніка скління
Скління є популярною технікою в олійному живописі. Її суть полягає в тому, що глазур наносять неодноразово на непрозорий шар фарби, попередньо висушивши його. Для скління використовують фарби із високим показником прозорості, але білий колір не відноситься до них. Ця техніка багатошарового типу. Декілька шарів глазурі здатні створити ефект оптичного змішування. Всі кольори начебто поєднані, але практично не змішані. Ця техніка часто використовується для портретного живопису.
Контрастне зіставлення
Контрастне зіставлення в живопису відноситься до балансу і структури світла і тіні на полотні. Техніка «Chiaroscuro» виникла в епоху Відродження. Тоді художники створювали на картинах сильні контрасти між світлом та пітьмою. Таким чином вони надавали тривимірним формам драматичні ноти. У цій техніці працювали Мікеланджело, Караваджо, Рембрандт та ін.
Техніка об’ємного зображення
За допомогою цієї техніки елементам картини додають 3D об’єм. Залежно від джерела світла на полотні видно тіні. Випукла частина зображення виділяється, якщо дивитися на картину збоку. Досягається ефект відстані загостренням та пом’якшенням елементів. За допомогою плавних ліній у картині можна сфокусувати увагу глядача на різних ділянках полотна. Ось такі характеристики має робота, написана технікою Impasto.
Пастозна або мазкова техніка
Пастозна техніка протилежна лісуванню, тому що мазок робиться чистою олійною фарбою. Для роботи в мазковій техніці потрібно дотримати алгоритм дій:
- • на основу наноситься ескізний підмальовок, наприклад, олійними фарбами розведеними скипидаром або аквареллю;
- • олійна фарба видавлюється на полотно прямо з тюбика і розмазується пензлем, мастихіном чи долонею;
- • чистою фарбою малюють деталі;
- • картина покривається лаком, щоб уникнути потріскування чи пожовтіння.
Як уже говорилося раніше, для роботи використовують кисті та мастихін. Ті, хто воліє малювати пальцями рук, можуть вдягати рукавички. Пастозна техніка не терпить розріджувачів, тому запасіться олійними фарбами про запас.
Техніка Гризайль
Гризайль називають картину, виконану олійними фарбами всіх відтінків сірих тонів. Однак картини можуть бути написані в коричневій гамі – brunaille або зеленій – verdaille. Монохром використовувався в художніх творах епохи Відродження, як спосіб наслідувати зовнішній вигляд скульптури. Техніку гризайль також можна застосувати як попередній етап обробки полотна перед основним фарбуванням, а його відкриті деталі можна засклити. З появою техніки Alla Prima grisaille не практикується.
Техніка блокування
Ця техніка застосовується на початковому етапі фарбування. Використовуються великі кисті та розведені олійні фарби, щоб за допомогою загальних кольорів та форм на полотні створити колірну гармонію, не турбуючись про дрібні деталі.
Блокувати вибрану область можна за допомогою пом’якшених версій основного кольору. Потім можна поступово насичувати та робити його яскравіше за потребою. Однак не рекомендується починати блокування з яскравого кольору, так картина може перетворитися на пляму, що «кричить». Іноді область, вибрану для блокування, не покривають фарбою, і вона залишається відкритою.
Техніку Blocking In використовують для пленерного живопису. Її перевага полягає в тому, що можна швидко продемонструвати на полотні загальне компонування та колірну гармонію.
Техніка змішування
Дві олійні фарби у вологому стані злегка поєднуються, що створює плавний перехід від одного відтінку до іншого. Колір цього переходу буде продуктом двох вибраних пігментів. Техніка змішування часто присутня на картинах новачків, оскільки молоді художники часто прагнуть створити більш гладку поверхню, тому використовують рідкі фарби, які змішуються. У цій техніці працював Джон Сінгер Сарджент.
Техніка змащування
Техніка змащування полягає у підживленні картини в тих місцях, де олія опустилася вглиб. Згасання фарби зазвичай відбувається невеликими ділянками і не по всій картині через різний час застигання. Тому наноситься дуже невелика кількість олійного середовища художньої якості згори. Цей метод підживлення картини не є технікою в повному розумінні цього слова, але змащування використовують професійні художники, коли потрібно оживити верхні шари олійної фарби.
Сучасні техніки живопису олією
У сучасному олійному живописі присутні техніки, які використовували відомі живописці, оскільки новаторські роботи з’явилися набагато пізніше. До таких способів малювання відносяться:
- • набризк, коли олійна фарба наноситься шляхом розбризкування на картину, тому вона повинна бути досить рідкою;
- • стікання чи задування, коли художник керує напрямом потоку фарби;
- • штампування мазків олійної фарби предметами та фактурами;
- • додавання рельєфних деталей: каменів, гербарію та ін;
- • впровадження в картину олією пігментів без основи: металізовані, сухі, пастоподібні, порошкові;
- • монтування сторонніх предметів: папери, банок, іграшок і т.д.
Сучасні техніки живопису відрізняються від класичних як новизною, так й сміливістю, провокаційністю, що дозволяє створювати неповторні художні твори. Професійний художник має володіти і класичним, і сучасним способом малювання олією, щоб зафіксувати на полотні свою ідею точно та зрозуміло для сучасного глядача.
Техніка «суха кисть»
Ця техніка відноситься до комерційного типу олійного живопису. Нею пишуть портрети на заґрунтованому папері. Чиста фарба притирається жорстким щетинним пензлем тонким шаром. Чим темніше чорнило, тим більше фарби потрібно і тим сильніше відбувається затирання. «Сухий пензель» дозволяє створювати плавні градації відтінків кольору. В результаті виходить картина схожа на графіку. Ця техніка використовується для списування контурів предметів, усунення зайвої жорсткості мазків та розмивання меж контрастних кольорів.
Поєднання технік у живописі
Часто художники використовують кілька технік в одній своїй роботі, щоб досягти незвичайних оптичних ефектів. Наприклад, чергують лесування з кривим листом або мазкову техніку з плоскими плямами. Контраст технік у композиції дозволяє художнику створити акцент на найважливіших деталях картини. З іншого боку, поєднання різних прийомів відбиває неповторний стиль художника. Таким чином, автор картини показує свою версію реальності та використовує олійний живопис як матеріальне вираження ідеї.
Питання-відповідь:
Які бувають види живопису?
Традиційно живопис ділиться на станковий, монументально-декоративний розпис, театрально-декораційний живопис, цифрові зображення, мініатюри та іконопис. Верстатний живопис – це нанесення малюнка на мольберт, тобто на верстат. Він призначений для автономного сприйняття в музеї або картинній галереї. Тому такі картини оформлюються у рами. Основою для станкового живопису зазвичай є полотно, але є варіанти на дереві, склі та металі. Монументально-декоративний розпис, на відміну станкового живопису, не сприймається окремо. Він є невід’ємною частиною поверхні, що декорується. Відомі художники такого виду живопису: Мікеланджело, Рафаель, Тіціан та інші майстри-живописці епохи Відродження. Розпис виконувався спочатку мінеральними, водяними або клейовими фарбами, потім темперою, секко, а пізніше – олійними фарбами. Сьогодні ж монументально-декоративний розпис можна побачити не лише у релігійних закладах, а й на стінах будинків. Такі картини називаються муралами.
Що таке техніка олійного живопису?
У перекладі з грецької мови «техніка» – це мистецтво чи майстерність. У випадку з олійним живописом – це вміння передати фарбами на олійній основі сюжет картини та створити гарні візуальні образи. Знати основні техніки олійного живопису та вміти ними користуватися необхідно для написання вишуканих та довговічних творів. Крім того, мальовничі техніки дозволяють розкрити весь потенціал олійних фарб. Адже мистецький світ не стоїть на місці. З’являються нові техніки та прийоми, які дозволяють зафіксувати на полотні найсміливіші ідеї художника.
Які бувають техніки в живописі?
Розрізняють такі класичні техніки олійного живопису:
- 1 Лесування – для написання картин прозорими та напівпрозорими фарбами.
- 2 Алла прима – для створення картини в рекордно короткі для олійних робіт терміни.
- 3 Написання картини мазками – для отримання зображення на відстані від полотна.
- 4 Імпасто – для фактурних робіт.
- 5 «Сухий пензель» – для створення швидких робіт сухим пензлем та розтушовуванням.
- 6 Контраст тіні та світла – для створення драматичних художніх творів.
До пізніших відносяться техніки скління, глазур, змішування, блокування та змащування. Крім того, нові прийоми олійного живопису продовжують створюватися.
Що потрібно художнику-початківцю для написання картини олією?
Вважається, що олійні фарби підходять новачкам, адже їх можна змішувати прямо на полотні, наносити не тільки пензлем, а й пальцями, шматки прибирати мастихіном або стерти ганчіркою. При цьому полотно не буде пошкоджено. Для того щоб приступити до створення картини олією, вам знадобиться: мольберт, полотно (можна прогрунтоване і натягнуте на підрамник), синтетичні кисті різної товщини (3-5 шт.), Засіб для чищення кистей, розріджувачі, мастихін, тканинні серветки, палітра.
Ось кілька порад для художників-початківців:
- 1 Купуйте основний набір олійних фарб, з яких можна створювати інші кольори: малиновий алізариновий, жовтий кадмій, жовта охра, білий титановий, червоний кадмій, синій ультрамариновий, марсіанський чорний.
- 2 Білила купуйте із запасом.
- 3 Робіть підмальовки і не порушуйте правило: «густе на рідке».
- 4 Дочекайтеся висихання шару перед нанесенням наступного.
- 5 Провітрюйте робоче приміщення.
- 6 Отримуйте нові знання і вдосконалюйте навички.
- 7 Не бійтеся помилитись. Плюс олійних фарб у тому, що вони застигають повільно, тому роботу можна постійно виправляти, щось змінювати або додавати.
Тренуйте нагляд. За натхненням та новими ідеями йдіть у музеї, картинні галереї, виставки. Не втрачайте часу і приступайте до роботи, використовуючи різні техніки олійного живопису, щоб перетворити звичайну картину на витвір мистецтва.
